Чи справді більшість священників – шахраї та лицеміри? Рівненський журналіст висловив скандальну думку
Головний редактор рівненської «Четвертої влади» Володимир Торбіч знову опинився у центрі гучного скандалу. Поки не вщухли обговорення навколо його ухилення від служби в армії, журналіст потрапив у нову хвилю критики через свої заяви у Facebook, спрямовані проти священнослужителів та вірян.
У коментарі під одним із постів він написав:
«З мого досвіду, серед священнослужителів дуже мало людей із критичним мисленням. Часто це сліпці, які ведуть сліпців. Або просто шахраї та лицеміри, які наживаються на довірі вірян. На жаль».
Ці слова не стосуються жодного конкретного священнослужителя, а охоплюють широке коло людей у духовенстві. Тож виникає питання: чи є це критикою чи жорстокою зневагою щодо релігійних служителів і їхніх прихожан?
Особливу вагу ситуація набирає через особистий релігійний досвід самого Торбіча. Нещодавно він розповів, що багато років разом із дружиною належав до громади, якою опікувався російський єпископ Іриней Кліпенштейн. Останній відомий тим, що гордився збереженням історичного світогляду Російської Православної Церкви.
Якщо людина довго перебувала у релігійному середовищі, очікується, що вона розумітиме, наскільки болючими для віруючих можуть бути подібні узагальнені закиди.
Ми звернулися до місцевих священнослужителів, щоби з’ясувати, чи сприймають вони слова Торбіча як суспільно прийнятну критику чи як образу не лише духовенства, а й мільйонів віруючих, для яких священник є духовним авторитетом.
Свій коментар надав рівненський православний священник, протоієрей ПЦУ отець Володимир Тимків:
«Коли чую такі різкі судження журналіста, бачу не стільки критику, скільки глибокий внутрішній біль або просто незнання. Можливо, цій людині дуже важко всередині. Я не назву її поганою, але очевидно, що вона не має відповідей на важливі питання».
«Легко за одну помилку окремої людини наклеїти ярлик і звинувачувати усіх. Але чи кричить хтось, що всі лікарі – вбивці через помилку одного? Чи вимагає закрити всі школи через неправомірні дії окремих вчителів? Для церкви виміри інші».
«Священник – це людина зі своїми слабкостями, проблемами, сім’єю. Помиляється і падає так само, як всі ми. Проте через нього діє благодать Божа. Коли ж у бік духовенства лунають слова зневаги, найбільше страждають ті, хто на передовій молиться за захисників, працює з тими, хто потребує допомоги».
«Не тримаю зла на подібні висловлювання, але шкодую людей, які їх вимовляють. Зазвичай за цим стоїть глибока темрява і самотність. Слова Торбіча — це прояв його внутрішньої ненависті. Її видно зовні. Цю людину можна лише пожаліти».
«Церква — не збір ідеальних, а лікарня для хворих душ, де шукають зцілення. Її двері відкриті для всіх — і для віруючих, і для тих, хто поки кидає в неї каміння. Якщо пан Торбіч хоче зробити священство кращим, у нас є Рівненська духовна семінарія. Можливо, він і сам міг би стати священником…», — зазначив отець Володимир.
Професійна відповідальність журналіста вимагає розмежовувати аргументовану критику і необґрунтовані узагальнення. Особливо це важливо для медійників з великою аудиторією, яких сприймають як авторитетних голосів у суспільстві.
Найкращим виходом із ситуації стала б публічна дискусія Володимира Торбіча з представниками церкви. Вона дала б змогу з’ясувати, на яких фактах ґрунтуються його звинувачення та чи вважає він адекватною свою лексику щодо духовенства.
Редакція готова оприлюднити позицію журналіста повністю і без змін.
