Ява у Рівному вечірній час
Одна з найяскравіших картинок мого дитинства, що збереглася у пам’яті понад шість десятків років, – це мій сусід Тарас, старший за мене на вісім років, біля червоного мотоцикла «Ява» з блискучим хромованим бензобаком.
У ті давні часи автомобілі практично не були доступні звичайним людям. Влада називала нас «населенням», і власників «Москвичів» чи «Запорожців» вважали дивними «автолюбителями». Їх називали тими, хто навмисно створює собі клопоти – потрібно було мати гараж, ремонтувати машину, це заважало звичайним людям, які користувалися зручним і дешевим громадським транспортом.
Про «автолюбителів» писали гуморески та фейлетони в газетах і журналах, виставляли смішні сценки зі сцени. Але насправді всі мріяли мати авто, хоча реалізувати це було практично неможливо через матеріальні причини. Чотири тисячі рублів за «Запорожець» чи п’ять тисяч за «Москвич» тоді при зарплаті у сто рублів на місяць були недосяжними сумами.
Епоха «Жигулів» настала пізніше. Тоді найбільш доступним механізованим транспортом був мотоцикл або мопед, моторолер – той самий мотоцикл, але іншої конструкції. Вони коштували кілька сотень рублів і накопичити на них міг практично кожен, хто не пив і не мав багато дітей.
Проте мотоцикли були дуже незручними для повсякденного використання: неможливо було взяти багаж чи пасажира, хіба що наплічник або притулити когось ззаду в обіймах водія. Їздити на них особливо було й нікуди — місто було маленьке. Максимум десять хвилин в один бік, десять у інший.
Тож усі мотоциклісти, серед яких був і мій сусід Тарас, збиралися разом на своїх начищених «Явах», «ІЖах», «Ковровцях» та «Чезетах», щоб годинами спілкуватися про щось для мене малозрозуміле. Потім розходилися по домівках і ховали свої мотоцикли в сараї, які були практично у кожного.
Щодва місяці мотогрупи збиралися з іншою метою — відвідати когось у лікарні після аварії або провести в останню путь того, хто загинув. Терпке життя трива Ло кілька років. Виживши, люди, серед яких і Тарас, або змінювали свої мотоцикли на «Жигулі», або кидали мотоспорт.
Ці спогади з’явилися, коли я бачу сучасних підлітків, які ганяють містом на куплених батьками мотоциклах, наражаючи на небезпеку себе та інших. Чи є серед їхніх мотоциклів чеські «Яви» — невідомо, і пітатися дізнатися безглуздо.
